Завдання та функції прокуратури

 

         Відповідно до положень статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

• підтримання публічного обвинувачення в суді;

• організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

• представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Окрім того, відповідно до пункту 9  Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.
         Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
         Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» (далі – Закон) в редакції від 14 жовтня
2014 року.
         Статтею 1 Закону закріплено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
         Діяльність прокуратури ґрунтується на засадах:
• верховенства права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;
• законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності;
• територіальності;
• презумпції невинуватості;
• незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків;
• політичної нейтральності прокуратури;
• недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;
• поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;
• прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;
• неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
         Систему прокуратури України становлять:
• Генеральна прокуратура України;
• регіональні прокуратури;
• місцеві прокуратури;
• військові прокуратури;
• Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
         Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.
         До регіональних прокуратур належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.
         Перелік та територіальну юрисдикцію місцевих прокуратур визначено Додатком до Закону.